Журнал фізичних досліджень 25(2), Стаття 2901 [5 стор.] (2021)
DOI: https://doi.org/10.30970/jps.25.2901

РОЗВИТОК АКТИВНИХ ДІЛЯНОК НА СОНЦІ

О. А. Баран1 , М. М. Ковальчук1 , М. І. Стоділка1 , І. П. Лаушник2 , М. Б. Гірняк1

1Астрономічна обсерваторія Львівського національного університету імені Івана Франка,
вул. Кирила і Мефодія, 8, Львів, 79005, Україна,
e-mail: lesiaab@gmail.com,
2Львівська філія Дніпровського національного університету залізничного транспорту,
вул. І. Блажкевич, 12а, Львів, 79000, Україна

Отримано 10 грудня 2020 р.; в остаточному вигляді 18 лютого 2021 р.; прийнято до друку 24 лютого 2021 р.; опубліковано онлайн 27 березня 2021 р.

В роботі представлені дані, що ілюструють розвиток активних ділянок (АД) на Сонці. Дослідження проводилось на основі фотогеліограм, отриманих в Астрономічній обсерваторії Львівського національного університету імені Івана Франка у вересні 2014 р. Інформацію про плями в АД (кількість плям та їх положення) ми порівнювали з даними HMI/SDO (https://www.solarmonitor.org/) для встановлення полярності кожної плями в цій області та визначення площі магнітного збурення навколо цих плям.

Ми розглянули просту область класу $ β $ (NOAA AR 12155) та складну область класу $ β γ δ $ (NOAA AR 12157). Для аналізу розподілу цих АД на сонячній поверхні ми застосували стохастичний метод з теорії марківських процесів. Застосування цього методу обґрунтовується тим, що спостережувані параметри АД розглядаються як випадкові величини, що є реалізацією деякого випадкового процесу – прояву магнітного поля Сонця.

Розраховано параметри, що визначають величину та характер магнітного поля АД (магнітний дипольний момент, густину магнітного потоку тощо). Досліджено зміни ступеня дисбалансу магнітного поля за площею і за середньою густиною потоку. Встановлено, що ступінь складності (взаємопроникнення полів) для складної області (NOAA AR 12157) втричі більший, ніж для простої (NOAA AR 12155). Це вказує на різницю в енерґетиці таких магнітних конфіґурацій.

Ключові слова: магнітне поле Сонця, активні ділянки, сонячні плями

Повний текст


Література
  1. V. Gaizauskas, Adv. Space Res. 13, 5 (1993);
    Crossref
  2. S. Dacie, Astron. Astrophys. 596, A69 (2016);
    Crossref
  3. S. Toriumi, H. Wang, Liv. Rev. Sol. Phys. 16, 3 (2019);
    Crossref
  4. S. Nikbakhsh, E. I. Tanskanen, M. J. Kapyla, T. Hackman, Astron. Astrophys. 629, A45 (2019);
    Crossref
  5. О. В. Чумак, З. Н. Чумак, Кинем. физ. небес. тел 3, 7 (1987).
  6. P. H. Scherrer et al., Sol. Phys. 275, 207 (2012);
    Crossref
  7. E. I. Mogilevsky, Phys. Sol. Terr. 16, 5 (1981).
  8. N. N. Stenanyan, Phys. Sol. Terr. 16, 71 (1981).
  9. Т. Постон, И. Стюарт, Теория катастроф и ее приложения (Мир, Москва, 1980).
  10. L. van Driel-Gesztelyi, L. M. Green, Liv. Rev. Sol. Phys. 12, 1 (2015);
    Crossref