Стефанський Ігор Васильович
(22.III.1938, с. Залісці Кременецький район, Тернопільська обл. – 16.V.2019, м. Львів)
Народився 22 березня 1938 року в с. Залісці Кременецького району на Тернопільщині. Дід – Стефанський Ульян добрий господар, відомий на всю Тернопільщину коваль, старався дати своїм дітям освіту. Отримав вищу освіту і батько Стефанський Василь. Але прийшов 1939 рік і в жовтні 1939 року батько був арештований органами НКВС як офіцер запасу. Помер батько 4 вересня 1941 року в таборі Ухта на будівництві залізниці Котлас – Воркута. Вся родина, в тому числі і 1,5-річний Ігор, у січні 1940 року була вивезена до Сибіру. Разом з мамою у 1947 р. повернувся в Україну в с.Оришківці на Тернопільщині. У селі була лише 4-річна школа і з 5 по 10 клас Ігор щодня їздив на велосипеді 8 км у Буглівську СШ, яку закінчив у 1955 р. і цього ж літа вступив на фізичний факультет Львівського університету. У 1956 році працював на цілині на зборі урожаю в Казахстані. У 1960 році після закінчення фізичного факультету був залишений на роботу в університеті. У 1964 р. на відмінно здав вступні іспити в аспірантуру, але I відділ запропонував Стефанському І.В. забрати свої документи з відділу аспірантури – причина зрозуміла: батько помер в ГУЛАЗі , а він разом з мамою 7 років був у Сибіру.
Трудова діяльність пов’язана з Львівським університетом: у 1959–62 лаборант, 1962 – старший лаборант, 1962–82 асистент, з 1982 – доцент, 1996–2003 – завідувач кафедри експериментальної фізики Львівського університету, понад 20 років – секретар Вченої ради фізичного факультету, 8 років був членом Місцевкому університету. Кандидатську дисертацію на тему «Дослідження дисперсії заломлюючої здатності деяких іонних кристалів» захистив у 1973 р. Наукові інтереси: дослідження термооптичних і люмінесцентних властивостей чистих, активованих, забарвлених та деформованих лужногалоїдних кристалів, кристалів алмазу, сапфіру, рубіну та ін. у широкому спектральному та температурному інтервалах; світлотехнічні і світлоінформаційні параметри екранів електронно-променевих трубок високої роздільної здатності. Автор понад 120 наукових праць, має авторські свідоцтва. Приймав участь в роботі 35 наукових республіканських, союзних і міжнародних конференцій та з’їздів.
Підготував і читав такі лекційні курси для студентів фізичного факультету та факультету електроніки: оптика тонких плівок, фізична оптика, оптичні квантові генератори, атомна і ядерна фізика, газові лазери.
Життєрадісність, оптимізм Ігоря Васильовича дозволяє йому знаходити час боліти за любиму футбольну команду, займатись парашутизмом, яхтами, полюванням, приймати участь у змаганнях з шахів на факультеті і кафедрі, захищати честь факультету на змаганнях в університеті з шахів, кросу, настільного тенісу. Він багаторічний учасник туризму вихідного дня, походів за грибами і ягодами, екскурсій (близьких і далеких: Карпати, Крим, Канів, Кам’янець-Подільський, Белгород-Дністровський, Шацькі озера, Хотинська фортеця, Білоруський Катинь, Брестська фортеця, Берестечко, Юрмала, Тракай і ін.) та виїздів на природу. До цих заходів активного відпочинку він з хистом досвідченого педагога залучає і свою дружину Ольгу Андріївну та дітей: доньку Оксану і сина Аркадія, а також внуків: Тараса, Настю, Ігоря і Ярчика.
(І.П. Пашук)